• кавуни й гарбузи, огірки й петрушку, дерева та трави, що означали гарний урожай та щедрий достаток;
• соняхи – символи плодючого літа, сонця та злагоди в сім’ї, домашнього вогнища;
• ромашки – символи кохання, дівочої скромності, ніжності, дружби, довіри, здоров’я та добробуту;
• малину, що означає солодку молодість, дівочість, дівочу привабливість;
• калину – символ дівочої краси, молодості, цноти, життєдайності і неперервності роду, вірності, чистого і світлого кохання, вічної та історичної пам’яті, незнищенності;
• полуниці, що символізують літо, літню безтурботність та приємність;
• мальви – символи козацької доблесті, любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати. Уособлюють духовне коріння людини, її вірність духовній спадщині предків;

• чебрець, що означає родючість, мужність, здоров’я, захист від зла; є символом рідної землі та дому, спокою родини і здоров’я дітей;

• ковилу – символ українського степу, його хвилястого простору; відображає красу та унікальність української природи, а також є символом стійкості та захисту української землі;
• білі лілії як символ дівочої краси, дівочих чар, духовної чистоти, цноти, чистого дівочого кохання, життя і безсмертя душі людини;
• волошки, що означають життя, красу, доброту, молодість, дівочу честь;
• латаття – символ зародження життя, оберіг від недуг, захворювань худоби, ворогів у чужому краї;
• вербу як знак прихильності, благословення, прилучення до таїнств природи, оберіг від хвороб і нечисті;
• дуб, що означає силу, авторитет, лад у родині, затишок у сім’ї, незламний народний дух, витримку, стійкість, мужність, непорушність родових традицій; є оберегом від хвороб та злих духів;
• пшеницю як символ життя, заможного життя, добробуту, приязні, доброти, багатства, весілля;
• жито, що уособлює родючість, достаток, благополуччя, життя; є символом щастя для молодих.

Також популярними були зображення птахів. Орієнтуючись на дослідження Сергія Танадайчука, Олексія Кононенка, Василя Скуратівського та інших дослідників метафор і символів в українському декоративному мистецтві та культурі зокрема, пропонуємо розглянути значення наступних символів.

В контексті символізму пташок, маємо:

•   Червоно-чорну Коровайку, що уособлює добрі справи;
•   Вогняну Коровайку, що колись була Жар-птицею й жила біля озера та маяка, світила рибакам полум’ям своїх крил; символізує порятунок, світло маяка;
•   тендітну Жовту чаплю – провісницю щастя;
•   граційну Білу чаплю – символ природи безкраїх таврійських степів, прообраз птаха-фенікса, який постійно відроджується;
•   блакитних журавлів із довгими дзьобами – вісників дощу як найкращого свята на Таврії;
•   Морську Голубку, що являє собою матір, яка оберігає дітей;
•   Чорноголівку-чайку, що хліб рятує;
•   сороку, котра перша про весну звістку подає;
•   ластівок, що приносять рясні та часті дощі;
•   білих лебедів, що захищають від нечистих думок і нечистої сили.

Щодо тваринного світу, то тут варто відмітити:

• коней як символ дружби, витривалості, долі людини, життєвої сили і міцності; вони добрі порадники, надійні товариші, візники Сонця по небу;
• оленів, що асоціюються з сонцем, світлом, чистотою, благородством, оновленням, відродженням, довгим життям, заможністю, духовністю та родючістю. Їх роги, що нагадують гілки, пов’язують із Деревом Життя; додатково вони можуть символізувати сонячні промені;
• котів, що уособлюють лагідність, спокій, любов, кохання, домашній затишок.

Не можна не згадати і про комах. Так бджоли є символом чистоти душі, весни, працьовитості, співпраці, порядку, чистоти та цнотливості, а в коханні вони про солодощі меду. Божа корівка, або сонечко, теж про кохання людей. Вона приносить діток, допомагає відшукати скотину, яка заблукала.

Якір – символ морської справи, судна, безпеки, надії, удачі. Асоціюється з міцністю, надійністю і стійкістю.

Велика Вода розповідає про життя, життєдайні сили, рух, енергію, очищення, оновлення. Вона є джерелом сили та зцілення, елементом краси, символом балансу та гармонії.

Хвиля ж для людей, які живуть на морських узбережжях, є символом свободи, енергії та нескінченного руху, руху вперед – у майбутнє. Також вона сприймається як колиска всього живого.

Цікаві в таврійському розписі й антропоморфні мотиви. Так, видовжена фігура жінки з червоною квіткою в піднятих руках була своєрідним прототипом маяка або козацької сигнальної вежі з вогнищем, що освітлювала рибалкам дорогу додому. У фольклорі вона зветься Праматір’ю-Берегинею, Берегинею зі світлом, Берегинею Таврії. І взагалі, як стверджувала Євгенія Бондаренко, образ Берегині в культурних традиціях жителів півдня України був достатньо поширений і в усній народній творчості його використовували одразу в декількох варіантах.

Бондаренко Є., Бондаренко О. «Матула керманича». 2007 р.

Ставники на воді – це вірна сторожа рибальського добра, вартові та захисники рибальського хліба.

Додатково до символів виключно таврійського розпису можна віднести:

•   Матінку-Акацію – Дерево Життя на Кінбурні, адже фруктові дерева погано приживалися на піщаних ґрунтах біля солоних водоймищ. Євгенія Бондаренко називала її Берегинею води, Берегинею самого повітря, Берегинею степу, Берегинею дому, захисницею та рятівницею;
•   таврійську Мазальницю – досить самобутній і чи не найголовніший у мальовничому фольклорі Таврії образ Праматері й живої берегині.

Окремої уваги заслуговує складний елемент, що створила Любов Паранюк, а саме: «розу вітрів». В її основі – опис жінки-берегині від Євгенії Бондаренко, яка водночас є символом маяка та берегинею домашнього вогнища (постать жінки з піднесеними вгору руками, в яких горить вогонь, що вказує дорогу додому морякам). Вивчаючи творчість Євгенії Петрівни та аналізуючи сам розпис для майбутнього опису методології його вивчення, пані Любов звернула увагу, що, крім вже змальованих елементів «таврійки», є й інші, що теж часто використовувала Є.Бондаренко. Один із них – «руки берегині», що символізують маяки.

Надихнувшись цим глибоким образом, Любов Паранюк презентує новий символ, який по суті являє собою «руки берегині», що тримають вогонь та направлені в усі сторони світи, утворюючи таким чином «розу вітрів». В центрі композиції – провідна зірка, що є символом світла, тепла, віри та вказує вірний шлях. Усіх близьких вона збирає під своїм сяйвом.

Елемент настільки глибокий і гарний, що учні майстрині стали вважати його своєрідним символом таврійського розпису.

Любов Мирославівна згадує, коли і як до неї прийшов цей символ. Вона була настільки спантеличена, що, боячись забути його, почала робити замальовки прямо в маршрутному таксі.

Варто зазначити, що, незважаючи на загальноприйнятий символізм образів, а також їх опис самою Євгенією Бондаренко, місцеві жителі Кінбурну і Очаківщини дивилися на них досить просто і з великою ніжністю. Для них це було зображенням всього, що вони любили, всього, що їх оточувало. Навіть такий складний образ Берегинь для них був образом звичайної жінки – берегині в першу чергу домашнього вогнища, своєї родини і неймовірної природи довкола. Вони не боялися ніякої домашньої роботи, сміливо сідали в човен та рибалили самотужки, коли чоловіки довго не поверталися з моря, а в складні періоди штормів – виходили на найвищі пагорби, запалювали вогонь і ставали справжніми живими маяками для своїх коханих і рідних. Інколи – навіть кидалися у водну темінь і рятували людей.

Під час повномасштабної війни образ маяка трансформувався ще потужніше. Зараз він уособлює усіх жінок країни, а також кожну зокрема. Він про мам, дружин, доньок, сестер, коханих… про всіх, хто чекає і тримає тил, оберігаючи дім, сім’ю, родину, адже всі вони – берегині домашнього вогнища, які вміють чекати завдяки і всупереч.

Також подаємо значення узагальнюючих та загальнопоширених образів:

• збіжжя – символ багатства, достатку, щастя;
• колосся як символ життя, родючості, достатку, а також духовного зростання та відродження;
• квіти – вічне цвітіння, невмируща краса;
• птахи – посередники між небом і людьми, передвісники весни, друзі, сім’я;
• риби та морські жителі – здоров’я, довголіття, рух, достаток, багатство, родючість, гармонія, спокій.

Тепер конкретніше щодо морських жителів, яких найчастіше зображують у таврійському розписі:

•   краб є символом мудрості, стійкості та прихованої сили, спокою та рівноваги під водною поверхнею, захисту від зовнішніх неприємностей та небезпек. Додатково він може символізувати наполегливість, адже він не здається перед перешкодами та вперто рухається до своєї мети, успіх, процвітання та витривалість;
•   черепаха – про довголіття, сталий порядок, баланс, стабільність і оновлення, успіх і підтримку;
•   дельфін – символ моря, морської сили та стихії, свободи (волі), радості, безпеки й швидкості, любові, задоволення, порятунку й благородства;
•   медуза – про спокій та рух водночас, про витонченість, гармонію, силу і красу, а також про стійкість і трансформації;
•   морський коник – уособлення цілеспрямованості і добродушності, позитивного ставлення до життя і людей; є символом уважності і спостережливості, чесності і вірності в дружбі.

Підсумовуючи напрацювання Євгенії Бондаренко, Любові Паранюк і педагогів Олени Бороздіної та Арини Яковлевої, можна виокремити наступні тематичні групи розпису, а саме:

•   природні явища та стихії;
•   предмети господарської діяльності поселень прибережної зони;
•   флористичні композиції;
•   анімалістичну символіку;
•   образи усної народної творчості.

Звичайно, таврійський розпис таїть у собі ще багато цікавих тем, символів та прихованих оберегів, та вже «розкодовані» образи свідчать про неймовірну глибину і складність, здавалося б, простих речей, про всеосяжну любов до рідної землі, доброту сердець мешканців одвічно пов’язаного з морем і ріками південного краю.