• Любов Мирославівна народилася 1978 року у с. Смодна Косівського р-ну Івано-Франківської області.
• В ранньому дитинстві разом із батьками переїхала на Миколаївщину до мальовничого села Козирка, Очаківського р-ну, розташованого на березі Бузького лиману.
• У 1987 році, будучи підлітком і навчаючись у Куцурубській філії Очаківської дитячої художньої школи, почала вивчати народні розписи: петриківський, косівський, яворівський.
• Потім було миколаївське професійно-технічне училище № 13, в якому майбутня майстриня здобула фах виконавця художньо-оформлювальних робіт, художника розпису по дереву, різьбяра по дереву.

Молоду майстриню цікавила робота з різними видами матеріалів, тому вона на цьому не зупинилась, а пішла навчатись до Школи народної майстерності, що діяла при  Миколаївському обласному осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Там вона отримала навички роботи з соломою. Вищу освіту отримала на кафедрі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у Миколаївській філії Київського національного університету культури у 2010 р.

Працювати за фахом в Очаківській дитячій художній школі почала в 1996 році. Вже тоді Любов Мирославівна замислювалася над тим, чому в південному регіоні, такому  багатому на традиції, нема власних, тільки їй притаманних, видів народного ремесла. Пізніше, під час  навчання у виші, за порадою викладачки, заслуженої діячки культури України Інни Черкесової, вона знайомиться із книгами та картинами Євгенії Бондаренко. Саме тоді обдарована студентка була зачарована таврійським розписом та взялася аналізувати й досліджувати мистецькі традиції Очаківщини, вишукувати елементи, які описувала Бондаренко в статтях та книгах. 

Поштовхом для більш ґрунтовного вивчення розпису, його осмислення та трансформації стала зустріч із педагогами дошкільних навчальних закладів  Миколаївської міської ради № 29 та 141 Оленою Бороздіною та Ариною Яковлєвою, які у своїй освітній та виховній діяльності спираються на фольклорні та художні традиції місцевого розпису. Вони запропонували художниці створити сюжетні картини для ілюстрації настінного календаря.  Щоб глибше зрозуміти розпис, дослідити його та поспілкуватися з нащадками мазальниць, Любов Мирославівна вирушила на Кінбурнську косу – місце зародження і побутування таврійського розпису.

Роботи з серії «Календар», 2018-2019 рр.

Як досвідчений викладач, в арсеналі якого напрацьована робота з різними матеріалами та техніками  українських народних розписів, художниця розуміла, що зафіксованих Є.Бондаренко базових мазків та мотивів недостатньо для створення повноцінних художніх композицій. Вона глибоко аналізує творчий доробок першої дослідниці розпису та додає до  них основні мазки: «руки берегині», «матулу», а також другорядні – «крапки», «рисочки», «лінії» та створені за їх допомогою мотиви, образи, символи – «маяк», «розу вітрів», «вітрильник», «квіти» тощо.  Це дозволило більш вільно вимальовувати орнаменти та складати композиції. 

Окрім цього Любов Мирославівна опрацьовує питання кольорової гами. Потрібно було виокремити ряд фарб, які найчастіше використовувалися мазальницями для оздоблення хат. Художниця зупиняється на окремих – найбільш розповсюджених – кольорах та їх відтінках, що були доволі розповсюджені та найкраще характеризують Миколаївську область – край степу, річок та лиманів. «Я розуміла, що матеріалу для того, щоб ділитися цим розписом, навчати дітей і дорослих, треба більше, – розповідала майстриня. – Поїхала на Кінбурнську косу: спілкувалася з корінними жителями, дізнавалася нове… Вирішила додати грецьких мотивів. Адже греки жили на нашій території, тож залишили свій культурний внесок. Так з’явилися в розписі амфори, виноград, нові кольорові відтінки. Слід було віднайти якомога більше елементів, щоб компонувати їх у роботах, дати більше простору для творчості».

Викладаючи образотворче та декоративно-прикладне мистецтво на художньому відділенні школи мистецтв Куцурубської сільської ради (2017-2022 рр.), мисткиня систематизує теоретичні та практичні основи таврійського розпису, розробляє методологію його викладання. У  2019 році вона представляє свої напрацювання на огляді-конкурсі «Етно-традиції Миколаївщини», який проводив Миколаївський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи. Метою заходу був пошук, фіксація й збереження елементів автентичної нематеріальної культури. Експертна комісія з формування переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини області розглянула елемент «Таврійський розпис», представлений Куцурубською громадою, та 10 грудня цього ж року він був занесений до обласного реєстру. 

Вже у серпні того ж року за ініціативи пані Руслани розпочався авторський експрес-курс Любові Паранюк «Таврійський розпис: триптих кольорів у сучасному мистецтві», розрахований на 50 годин занять. Це було перше повноцінне навчання для дорослих. Згодом, розроблені курси для педагогів дошкільних навчальних закладів (випущено 5 груп) та професійно-технічної освіти (випущено 1 групу). За 5 років навчання відбулося 17 випусків представників унікального розпису. Учениці художниці стали самостійними майстрами, які зараз створюють нові, унікальні роботи, беруть участь у виставках, представляють розпис за кордоном, а також проводять майстер-класи. Додатково були підготовлені та успішно реалізовані окремі програми, що стосувалися таврійського розпису та його адаптації в інші види декоративно-ужиткового мистецтва.

Вручення сертифікатів по закінченню навчальних курсів із таврійського розпису, 2024 рік

У 2021 році мисткиня пройшла навчання за програмою «Гончарство: підготовка майбутніх майстрів». Це відкрило можливість створювати сувенірну продукцію на власний розсуд, підбирати розмір, форму, яка відповідає місцевим традиціям. З’являються нові композиції, пов’язані з круглою поверхнею тарелів. Це був час активних експериментів із різними глинами, поливами, температурами обпалу, адже було важливо зберегти оригінальний мазок та колір «таврійки».

Цього ж року на запрошення Управління з розвитку туризму та курортів Миколаївської ОДА художниця розписує в традиціях народного малярства Півдня один із кабінетів Миколаївської держадміністрації. А згодом Управління разом із ЦНОД «Південь» презентує першу сувенірну продукцію, прикрашену місцевими орнаментами, а також навчальний посібник з таврійського розпису, написаний Л. Паранюк та Р. Сікаленко. Посібник мав шалений попит та перевидавався з доповненнями у 2024 та 2025 роках.

Розпис кабінету в приміщенні Миколаївської ОВА, 2021 рік

Великий емоційний вплив на мисткиню справило членство у ГО «КМА “Арт-спокуса”» (голова: Валентина Кривцова). У дружній родині миколаївських майстрів вона знайшла однодумців та творчу підтримку,  активно долучилася до виставок, акцій, проєктів та спільної культурно-волонтерської діяльності. У 2024 році у центральній міській бібліотеці імені М. Кропивницького відкрилась персональна виставка художниці – «Миттєвості творчості». Наступного року вона запросила гостей до Миколаївського обласного краєзнавчого музею на виставку «Блакитна симфонія таврійського розпису», де вперше презентувала розписну кераміку, створене від А до Я власноруч, поєднавши гончарство і розпис у власні авторські шедеври.

Фото з виставки «Блакитна симфонія таврійського розпису», 2025 рік

Відкриття майстерні таврійського розпису з гончарною студією при ній стало значною міською подією 2024 року. Вона діє як соціальне підприємництво при ГО «ЦНОД “Південь”» і є однією з найяскравіших туристичних локацій міста, де можна дізнатися про розпис, пройти майстер-клас та придбати унікальні сувеніри. Очолює майстерню Любов Паранюк.

Велику увагу майстриня приділяє і навчанню таврійському розпису колег. Протягом останніх 5 років пані Любов активно подорожує громадами Миколаївщини та усієї України і проводить майстер-класи та семінари для усіх охочих, а також розмальовує різноманітні локації – бібліотеки, зупинки, етнобудівлі, печі, приміщення державних інституцій.

Також пані Любов є експертом із питань декоративно-прикладного мистецтва та учасницею великих регіональних проєктів, серед яких варто виокремити «Ідентичність Миколаївщини: минуле, сучасне і майбутнє», «Вогні Півдня. Люди-маяки» та обласний культурно-мистецький проєкт «Берегиня України». Додатково вона входить до складу команд, які працюють над створенням нових брендів регіону. Миколаївська вишивка за мотивами таврійського розпису – один із них. 12 авторських ескізів до вишиванок та рушників майстрині увійшли до трьох збірок серії «Миколаївська вишиванка» (2024-2025 рр.).

З серпня 2025 року працювала в команді як художник і експерт над розробкою гербу Миколаївської області, в якому також є елементи розпису.

Роботи пані Любові часто замовляють представники міської та обласної ради, різних державних інституцій як унікальні подарунки для делегатів із інших країн, гостей, а також для офіційних закордонних поїздок. Тарелі від Любові Паранюк, розписані таврійським розписом (як особливі візитівки Миколаївщини) є в багатьох відомих людей світу, серед яких, наприклад, Ненсі Пелосі – спікер Палати представників в Конгресі США, високопосадовці з Японії, Данії, Литви, Польщі, Америки й не лише. Усі вони були презентовані на важливих подіях та зустрічах, розповідаючи про красу і цінності Миколаївщини та привертаючи  увагу до війни в країні.

У 2025 році у складі команди готувала пакет документів для Міністерства культури України та експертної ради зокрема, щодо внесення традиції і практики просторового та ужиткового оздоблення на Миколаївщині – таврійського розпису – до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. В контексті роботи, 6-7 вересня пані Любов у Національному музеї народної архітектури та побуту України презентувала розпис на фестивалі «Жива культура – Живий світ». Як результат – 12 листопада минулого року розпис отримав свій охоронний номер «116 н.к.с.» і став частиною культурного коду країни. 

Пані Любов Паранюк – є провідною майстринею з таврійського розпису, творча діяльність якої тісно пов’язана з любов’ю та шаною до рідного краю, його ідентичності, історії та культури маленької батьківщини зокрема. Вона щиро вважає синьоокий розпис Миколаївщини – символом неймовірної краси області, любові до природи, сімейних цінностей, надії та віри. Завдяки своїм творам та освітніх діяльності, майстриня торкається сердець та закохує в розпис все більшу кількість людей. Її роботами надихаються колеги з усієї України, її ставлять у приклад, її наслідують, запрошують як експерта на різні заходи, проєкти. Більше 20 років життя вона присвятила вивченню та популяризації народної творчості та нематеріальної культурної спадщини Миколаївщини зокрема. Завдяки її невпинній і наполегливій роботі, про красу і сенси таврійського розпису знає вже вся Україна і велика кількість країн світу.