Таврійський розпис прийшов у сучасне мистецтво з екстер’єрів  народного житла Кінбурна. Зазвичай жінки просто мазали стіни хати глиною, а мазальниці-малярки ще й розмальовували їх символами-оберегами. Єдине прізвище,  яке дійшло до нашого часу завдяки Євгенії Бондаренко, – Марія Книга. Саме вона навчила майбутню художницю основним мазкам розпису. Але та пішла далі й перенесла його у живопис, органічно поєднуючи орнаменти із сюжетами на теми народних переказів та легенд. Завдяки майстер-класам при Миколаївському інституті післядипломної педагогічної освіти, Євгенія Петрівна закохала у розпис педагогів дошкілля, серед яких Олена Бороздіна, Арина Яковлєва, Оксана Лисянська та інші. Та, на жаль, більш широкої та належної зацікавленості й відгуку в душах людей «таврійка» тоді не знайшла.

Розпис хати у картині Бондаренко Є. «Великдень на Таврії», 2000 рік

Нове дихання таврійському розпису надала Любов Паранюк. Більше 15 років тому вона розпочала пошук відомостей про розпис, вивчала й  опрацьовувала його мазки, мотиви й орнаменти, переносила їх на нові, сучасні матеріали. Її першими учнями були вихованці Куцурубської школи мистецтв, одна з них – юна художниця Анна Жосс. 

Любов Паранюк – провідна майстриня таврійського розпису

Подальше формування плеяди носіїв таврійського розпису відбувалося у співпраці з дослідницею Русланою Сікаленко. Організовані при ГО «Центр навчання та освіти дорослих “Південь”» курси з вивчення регіонального розпису, майстер-класи, видання навчально-методичних посібників, участь у науково-просвітницьких заходах сприяли тому, що зросла кількість людей, закоханих у «таврійку» та вмотивованих до її збереження. Вражають орнаментальні композиції Лесі Сайковської, Олександри Удовицької, Наталії Акуленко, Анни Сальник, сюжетні картини Світлани Бойкової-Калюжної, Оксани Давидової та інших майстринь, які зберігають традиції Миколаївщини. Лише за останні 5 років ГО «ЦНОД “Південь”» випустила 17 груп носіїв розпису!

Майстрині ГО «КМА «Арт-спокуса»» та ГО «ЦНОД «Південь»» на виставці «Таврійський розпис у контексті війни», 2024 рік

Влітку 2025 року більше 70 майстринь підтримало ініціативу внесення таврійського розпису як традиції і практики просторового та ужиткового оздоблення на Миколаївщині до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, завдяки чому він отримав свій охоронний номер «116 н.к.с.». Участь у попередньому анкетуванні взяло понад 200 осіб.

Зараз зацікавленість у вивченні таврійського розпису лише зростає, адже вона завойовує все більше і більше сердець і наповнює простори – у навчальних закладах, адміністративних будівлях тощо. 

Сайковська Л., Паранюк Л., Бойкова-Калюжна С. та Давидова О. на фестивалі «Синьоока перлина Миколаївщини», 2025 рік