Пані Любов почала практикувати традиційний розпис Побужжя з 2017 року. Першою великою роботою стала серія з 13 народних картин, які відображають календарний рік за місяцями. Це сюжетні роботи, що оздоблені розписом у смугах – фризах, елементах одягу, побутових речах. Мисткиня настільки ретельно продумала кожну деталь малюнка, що за окремими фрагментами можна визначити той місяць, до якого створено зображення.

Поруч із темами кохання, родинного затишку, вірності, добра, художниця висвітлює трагічні теми сьогодення – війну, біль, розруху. Питанню екоциду, як наслідку російсько-української війни, присвячений триптих, що складається з картин «Горить земля не цвітом маку», «Не ті птахи у небі нашім», «Не ті скарби на дні морському». На перший погляд, у творах зображено цілком мирне життя, і лише придивившись, помічаєш дрони, які супроводжують птахів у небі, або міни, якими грається косяк дельфінів.

Композиції з орнаментальних мотивів здебільшого зображені на керамічних тарілках та панно. Іноді майстриня акцентує увагу на одному елементі, який виносить у центр роботи. Це може бути вітрильник, «роза вітрів», дельфіни, дерево життя (вазон) або пара птахів. Їх органічно доповнює декоративна смуга по обідку тарелі, створена з різних традиційних елементів таврійського розпису: хвиль, крапель, риб, водоростей, матули, човників, маячків. Буває, що вся таріль щільно вкрита традиційними мотивами.

Як справжня майстриня, Любов Паранюк експериментує із монументальним розписом. Звичайно, вона використовує сучасні матеріали, але за їх допомогою досягається відчуття перенесення в минуле. Ти ніби потрапляєш на Кінбурн, з його мазанками, побіленими в колір «сивого туману» та оповитими блакитним мереживом таврійського розпису. Нею виконані роботи з оздоблення поверхні стін в одному з кабінетів, тепер вже зруйнованої, будівлі Миколаївської ОДА, зупинок громадського транспорту в Куцурубській громаді Миколаївської області та Старокостянтинівській МТГ Хмельницької області, народного інтер’єру в експозиції Миколаївського обласного краєзнавчого музею, в етно-локації «Дідова хата» Миколаївського зоопарку (спільна робота з учнями майстрині).