Декоративні розписи умовно поділяються на графічні, де головним є контур, у межах якого «заливається» фарба (до таких розписів, наприклад, належать: косівський, опішнянський, самчиківський), та розписи, де мазок – слід від пензля – грає головну роль (петриківський, полтавський, слобожанський). Інколи його можуть виконувати пальцем, тростиною або пером. В залежності від ідеї майстра, мазок може стати крилом птаха, вітрилом, листочком тощо. Також існують розписи, в яких використовують обидва способи нанесення зображення на поверхню. Послідовність роботи полягає в тому, що великі площини окреслюють контуром, «заливають» фарбою, а вже потім поверх наносять «прописку» мазками. Це змішані техніки. До таких розписів належать миколаївський (Дніпропетровщина), яворівський, подільський.

За технікою виконання таврійський розпис можна умовно віднести до другого типу розпису, тому що більшість елементів виконують мазками пензля, але поряд із тим, інколи, в сюжетних композиціях, застосовується і заливка кольором окремої площини в зображенні постатей людей, будинків і човнів із вітрилами. Поверх заливки, в більшості випадків, виконується «прописка» пензликом, підкреслюються контури, дрібні елементи, орнаменти.

Раніше для виконання таврійського розпису використовували досить примітивне обладнання. Це були звичайні пензлі для хатніх і ремонтних робіт, прості «віхтики» (жмути тканин, соломи, трав тощо, якими мазали хати), а для промальовування дрібних або невеликих за розміром деталей використовували «котячі пензлі», пір’їнки; деякі елементи виконувались пальцями чи долонями.

Євгенія Бондаренко деінде використовувала у своїх роботах перехідний мазок. Любов Паранюк же свідомо відмовилася від його використання. Майстриня стверджує: «Перехідний мазок є особливістю петриківського розпису, він додає живописності, допомагає передавати об’ємність та гру світла. Але того ж ефекту можна досягнути за допомогою тонових співвідношень одного або кількох кольорів, розташованих поруч. Тоді елементи виглядають легшими, прозорішими і більш графічними, ніж живописні. Я не вважаю це недоліком, скоріше, навпаки: це розширює можливості використання елементів таврійського розпису не тільки в техніці розпису, але і в інших техніках, наприклад, вишивці, вибійці, аплікації тощо…».

Розпис може виконуватись на різних поверхнях, починаючи від побіленої стіни і закінчуючи металом, склом. Усе залежить від особливостей місцевості, доступних матеріалів, супутніх промислів, наприклад, деревообробки чи кераміки. Головне: не забувати, що основними елементами таврійського розпису є базові мазки, з яких складаються всі інші зображення. Переносячи «таврійку» на інші поверхні і використовуючи інші техніки й матеріали, важливо зберегти пластику живого пензликового мазка, а не переводити елементи в контурні зображення з заливкою, як у графічних розписах.

Гарним прикладом переходу елементів розпису в іншу техніку є феномен миколаївської вишиванки за мотивами таврійського розпису. Щоб зберегти пластику і динаміку мазка у вишивці, майстрині використовують техніку вишивки гладдю, що найкраще зберігає і передає особливості розпису. Зрозуміло, що повністю відобразити розпис у вишивці складно, тому ескізи адаптуються під вишивальні шви, зберігаючи основні характеристики: кольорову гаму, основні елементи, символіку, композиційну побудову.

Щодо фарб, то зараз вибір досить широкий. В залежності від уподобань, поверхонь та їх площі, можна обрати гуаш, акрил, ангоб, водоемульсійну фарбу й не тільки, але важливо дотримуватися основної кольорової гами.

На початку знайомства з таврійським розписом рекомендовано використовувати акварельні фарби та пензлики № 1-2 з білки або синтетичні. Для «заливки» великих поверхонь підійдуть синтетичні пензлики № 3-5. Для тих, хто ніколи не займався розписами, знадобиться деякий час, щоб опанувати основні елементи. Не треба засмучуватися, якщо перші спроби будуть не зовсім такими, як очікувалося. Згадайте процес вивчення букв у школі – не все вдається одразу. Потрібен час, щоб рука звикла до певних рухів, напрацювалися легкість і точність, здатність керувати силою натиску на пензель. Тому варто не здаватися, а продовжувати працювати, і скоро між «черв’ячками» і «плямками» з’являться перші «хвильки» і «краплини».

І ніколи не забувайте, що базових елементів «таврійки» набагато менше, ніж літер у алфавіті, але ж більшість людей може писати… Працюйте, і все вийде! Коли вже основні елементи опановані, можна переходити до створення з них більш складних. Якщо ще важко виконувати їх від руки, допоможіть собі – промалюйте ледь-ледь схему олівцем, як у шкільних прописах.

Якщо не терпиться перейти до складних сюжетних композицій таврійського розпису, то варто врахувати декілька порад.

«Хороший ескіз – це 2/3 роботи» – золоте правило, яке застосовують не лише в розписах. Краще витратити більше часу на ескіз, ніж зіпсувати матеріали і потім переробляти всю роботу.

Для успішного виконання ескізу потрібно добре розумітися на темі роботи, зробити замальовки елементів, що будуть використані, продумати композицію, розташування всіх елементів так, щоб вони передавали задумку і гармонійно виглядали.

Ніхто не відміняв і загальноприйняті закони та принципи композиційної побудови: композиційний центр, головне та другорядне, врівноваженість та ін. Також приділяйте увагу кольору, продумуйте розташування основних кольорових мас. Кольором можна виділити головне і «задавити» другорядне, а можна передати плановість, навіть в площинній декоративній композиції.