В орнаменти «таврійки» «вплітали» і трави, і квіти, і риб, і кучеряві хвилі, і годувальницю-матулу. Цими візерунками мазальниці та господині осель бажали собі й усій родині гарного врожаю, доброго достатку з саду, з городу, з господи, добробуту, здоров’я від оточуючої природи. Орнаментальні композиції не ущільнювали: між елементами зберігали багато повітря, а також легкість і мереживність.

Додатково варто врахувати і той факт, що різні види декоративно-ужиткового мистецтва дуже пов’язані між собою, хоч самі вони можуть різнитися прийомами обробки матеріалів. Та орнаменти, символи, сюжети, а також схеми композиційної побудови дуже схожі. Тому, вивчаючи орнаментику вишивки або кераміки, можна припустити, що подібна композиційна побудова могла існувати і в таврійському розписі. Доцентричне розташування Дерев Життя, квіткових вазонів та стрічковий уклад мотивів у поперечні смуги при вишиванні рушників і розписі кераміки є прикладом композиційної схеми, що широко використовували не тільки на Півдні, а майже по всій території України. Тому вважається, що таке розташування елементів у таврійському розписі є зрозумілим і доцільним.